Мені одинадцять років, а моєму братові цього року п’ять років, але ми рідко бачимося з татом.Якщо я правильно пам’ятаю, я тільки двічі провів Свято Весни з татом, і все тому, що роботою мого тата було будівництво за кордоном.
Я чув від свого тата, що є так багато дядьків, які працюють за кордоном, як він, і не можуть повернутися туди кілька днів на рік.Тато — інженер з технічного керівництва.Він та інші дядьки за кордоном побудували багато багатоповерхівок, залізниці та аеропорти.Багато людей дякують їм, але коли він зможе повернутися додому?Ми з братом, коли ми зможемо провести з ним Свято Весни?
Минулого разу, коли мій батько прийшов додому і сказав, що візьме брата покататися на колесі огляду, його брат був дуже радий.Але батько, який раптово отримав термінове завдання, розчарував брата.Він поніс свою валізу і пішов, не оглядаючись.
Я чув від свого батька, що він брав участь у 53 китайських закордонних інженерних проектах, відвідав 27 країн і навіть користувався 4 паспортами.За кордоном вони використовують китайські технології, китайську швидкість і китайські стандарти для будівництва, і вони сповнені гордості.
Коли мені було шість років, я важко захворів і довго лежав у лікарні.На той момент зі мною були лише мама та її восьмимісячний брат.Я дуже хочу, щоб тато мене супроводжував, але щодня поруч тільки мама.Через перевтому брат рано народився.
Насправді моєму батькові дуже важко за кордоном.Одного разу він йшов 6 чи 7 годин нерівною гірською дорогою, щоб дістатися до будівельного майданчика.Коли ми з братом побачили по телевізору спеціальний репортаж про відкриття залізниці Момбаса-Найробі в Африці, я зрозумів, що це був проект, який реалізував мій батько.Побачивши щасливих людей в Африці, я раптом відчув, що розумію свого батька.Хоча робота, яку він виконував, була важкою, вона була чудовою.
Під час Свята Весни керівники компанії мого батька відправили додому кубок із довгостроковою відданістю мого батька.Я дуже пишаюся своїм батьком.
Це історія мого тата, його звуть Ян Іцін.
Час публікації: 07 січня 2022 р